Люстрація – очищення чи помста і репресії?

12.07.2018 15:15
shadow
Люстрація – очищення чи помста і репресії?
Люстрація – очищення чи помста і репресії?

В Україні, незважаючи на заяви політиків про те, що люстрованими будуть мільйони, станом на 20 жовтня 2015 р. люстровано всього 783 особи

Право молодої демократії на очищення від чиновників, які себе скомпрометували, в цивілізованому світі є загальновизнаним. Ця компрометація переважно полягала у таємному співробітництві зі спецслужбами. На цих підставах в Європі і відбувалася люстрація. Зокрема, у Чехії (10,5 млн населення) за співпрацю зі спецслужбами звільнили 80 тис. працівників, у Німеччині (80 млн населення) – близько 100 тис., у Польщі (38,5 млн населення) – 45 тис., у Естонії (1,3 млн населення) – 1153 особи. Намагання провести люстрацію у Болгарії і Румунії закінчилося нічим, позаяк конституційні суди цих держав визнали відповідні закони антиконституційними.

В Україні ж для проведення люстрації було застосовано ноу-хау – сприяння узурпації влади Януковичем. При цьому в самому законі не було визначено, в чому це сприяння полягає.

"Узурпація влади" — це насамперед кримінально-правове явище. В усіх державах світу незаконне захоплення влади – це кримінальний злочин. В умовах України ця незаконність полягала у протиправному розширенні повноважень Януковича як президента України за Конституцією України 1996 р., тоді як він обирався за варіантом змін до Конституції України 2004 р. За Кримінальним кодексом України ці дії можуть кваліфікуватися за частиною 3 статті 10, 9 як такі, що спрямовані на незаконне захоплення державної влади, або зловживання владою або службовим становищем – ч. 2 ст. 364. Однак до цього часу в Україні ані Януковича, ані будь-кого іншого із владної верхівки, яка допомогала йому узурпувати владу, до кримінальної відповідальності за ці дії не притягнуто, незважаючи на те, що давно у кримінальному процесуальному кодексі України введено процедуру заочного засудження (враховуючи їхнє переховування за межами України). Тобто на даний час такий юридично встановлений факт в Україні відсутній. Це проблеми влади, а не пересічних громадян.

В Україні, незважаючи на заяви політиків про те, що люстрованими будуть мільйони, станом на 20 жовтня 2015 р. люстровано всього 783 особи, з яких близько 400 звільнено за так званою автоматичною люстрацією. Більшість цих чиновників є професіоналами високого рівня і не сприяли узурпації влади Януковичем. Вони не служили президентам, їм не сказали, що вони конкретно не так робили, а просто звільнили без пояснення причин. Їхнє звільнення — це пряма диверсія проти державного апарату, що надалі і було продемонстровано владою, коли через прийняття окремого закону повертали на службу офіцерів вищого складу Міноборони і МВС України.

Не витримують ніякої критики і заяви очільників Мін’юсту, що реально люстрованими мали бути понад 2 тис. осіб, але вони звільнилися за власним бажанням. Нехай добре вивчать це питання, і їм стане зрозуміло, що основна маса керівників відомств, хто міг попасти під автоматичну люстрацію, були звільнені не після прийняття закону про люстрацію у жовтні 2014 р., а у лютому-березні 2014 р., відразу після перемоги Революції гідності.

Усіх нас автори законопроекту про очищення влади й активісти громадського руху (див., наприклад, коментар члена громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції Максима Маньковського, Судово-юридична газета № 39, 2015 р.) переконували, що у суть і дух цього закону закладалося те, що нам потрібно звільнити верхівку влади. Що ж вийшло з люстрацією насправді? Мною було вивчено станом на 20 жовтня 2015 р. дані люстраційного реєстру щодо всіх внесених до нього 783 осіб. Серед високопосадовців рівня міністерств звільнено всього трьох осіб: Голомшу М. Я. – першого заступника Генерального прокурора України (призначеного на цю посаду вже після Революції гідності, який активно захищав інтереси Майдану, а перед цим зазнавав юридичних утисків від режиму Януковича, понижувався у посадах, зокрема, за те, що скерував до суду кримінальну справу про визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу), Кабаненка І. В. – заступника міністра оборони України, Приходька Б. В. – заступника голови Нацбанку України. Крім них, до високопосадовців ще можна віднести 34 особи, які обыймали керівні посади в таких центральних органах державного управління, як агентства і служби. Наприклад, Алєксєєв Ю. С. – голова космічного агентства, Герой України (як можна взагалі люструвати людей, які мають звання Героя України), Тимошенко В. А. – голова державної служби з контролю за наркотиками, Холоша В. І. – голова державного агентства з управління зоною відчуження, Олексюк Л. В. – перший заступник голови державної служби з питань захисту персональних даних, Клименко Л. А. — заступник голови державного агентства з питань кіно та інші. Крім них, звільнили за люстраціэю ще 98 чиновників центральних органів влади (переважно правоохоронних), які обыймали посади від начальника відділу до керівника департаменту. Висновки можете робити самі, як ці посадовці могли сприяти узурпації влади Януковичем В. Ф. При цьому закон виписаний таким чином, що до реєстру не внесені ані сам Янукович В. Ф., ані Азаров М. Я., жоден з їхніх міністрів. Дійсно, це — кіно, а не люстрація.

Якщо уважно проаналізувати результати люстрації, то стає зрозумілим, що це не очищення, а фактично репресії і розправа влади з неугодними. Зокрема, на момент звільнення на посадах керівників республіканського або обласного рівня перебувало тільки 38 осіб, їхніх заступників – 179, що разом становить 27,7%. Решта працівників обіймали рядові посади і ніякої небезпеки для розвитку держави не становили. Найбільше потерпіли правоохоронці, яких люстровано 424, або 54,1%, з них 206 прокурорів і 172 міліціонери. У зв’язку з неподанням заяви про згоду на проходження люстрації звільнено 45 осіб (переважно це жителі Донецької області). Ще люстровано 29 працівників (переважно рядового складу органів фіскальної служби), у деклараціях яких була допущена недостовірність даних щодо належного їм майна. І насамкінець для сміху був люстрований один партійний діяч (Бондаренко С. І., який у 1990 р. був другим секретарем Олександрівського райкому партії, а зараз обіймав посаду заступника начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації), а також двоє військовослужбовців, які закінчили навчальні заклади КДБ СРСР.

Які ж причини невдалої люстрації? Їх можна поділити на законодавчі і політичні.

Законодавчого плану

Закон "Про очищення влади" не відповідає Основному закону України – Конституції України, нормам міжнародного законодавства та містить внутрішні суперечності.

Україна як член Ради Європи повинна дотримуватися принципів люстрації, які викладені в резолюції ПАРЄ № 1096 (1996). У пункті 12 цієї резолюції зазначено: "Люстраційні заходи можуть бути сумісні з демократичною державою, заснованою на верховенстві права, якщо вони відповідають кільком критеріям. По-перше, в кожному окремому випадку має бути продемонстровано почуття провини індивідуальне, а не колективне, і це підкреслює необхідність індивідуального, а не колективного застосування законів про люстрацію. По-друге, має бути гарантовано право на захист, презумпція невинуватості, поки провину особи не доведено, а також право на звернення до суду. Помста ніколи не може бути метою таких заходів; також не допускаються політичні чи соціальні зловживання процесом люстрації. Мета люстрації – не покарання ймовірно винних (це є завданням прокурорів і кримінального законодавства), але захист молодої демократії".

Чіткі і однозначні висновки про невідповідність норм Закону України "Про очищення влади" цим вимогам норм міжнародного законодавства зроблений у висновку Венеціанської комісії від 16 грудня 2014 р.: "Закон "Про люстрацію" містить кілька серйозних недоліків і потребує перегляду принаймні таких положень: а) люстрація повинна стосуватися тільки посад, які можуть дійсно становити значну загрозу для прав людини та демократії; б) перелік посад, які підлягають люстрації, повинен бути переглянутий; в) провина повинна бути доведена в кожному конкретному випадку і не може припускатися на підставі лише приналежності до категорії державних установ; г) критерії для люстрації повинні бути переглянуті; д) відповідальність за проведення процесу люстрації повинна бути знята з Міністерства юстиції та покладена на спеціально створену незалежну комісію за активної участі громадянського суспільства; е) процедура люстрації повинна поважати гарантії справедливого судового розгляду (право на адвоката, рівність сторін, право бути вислуханим особисто); судові розгляди повинні призупинити адміністративне рішення про люстрацію до ухвалення остаточного рішення; є) закон "Про люстрацію" повинен конкретно передбачати ці гарантії".

Практика Європейського суду з прав людини при розгляді аналогічних справ за зверненнями громадян Польщі, Чехії, балтійських держав, держав колишньої Югославії однозначно свідчить про те, що суд насамперед використовує при оцінці законності звільнення чиновників через люстрацію дотримання вказаної Резолюції ПАРЄ № 1096. Тому у випадку звернення у перспективі люстрованих українських чиновників до ЄСПЛ усіх їх буде поновлено на посадах. За нашими підрахунками, на даний час у випадку поновлення люстрованих на роботі їм доведеться виплатити за вимушений прогул уже понад 100 млн грн. Подальше затягування буде тільки збільшувати витрати бюджету.

Політичного плану

Не секрет, що тему люстрації перед парламентськими виборами 2014 р. активно використали як піар-акцію такі політичні сили, як "Народний фронт" і "Свобода". Останнім це не допомогло, і вони на виборах пролетіли, а фронтовики зараз перебувають при владі. Тому через застосування ними політичного і владного тиску на даний час в Україні неможливо здійснити судовий захист своїх прав особами, яких звільнено з посад за ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" (так звана автоматична люстрація).

З цього питання тривалий час бездіяв Конституційний суд України, який має на розгляді три подання з питань люстрації (зовнішньої служби розвідки України, Верховного суду України, 47 народних депутатів). Відповідно до ст. 57 і 83 Закону "Про Конституційний суд України" у разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі, і справа розглядається Конституційним судом України невідкладно. Невідкладність – це розгляд справи у місячний термін з моменту прийняття судом процесуальної ухвали про відкриття провадження.

Незважаючи на порушення конституційних прав громадян, зупинення адміністративними судами слухання справ про поновлення люстрованих на роботі через необхідність оцінки конституційності закону, КСУ з квітня нинішнього року дотепер справу по суті не розглянув. Це можна пояснити тільки незаконним тиском на суддів.

Такий тиск на суддів вчиняють насамперед посадові особи Мін’юсту України, у тому числі міністр. Вони постійно у пресі залякують суддів відповідальністю у випадках прийняття рішень про поновлення люстрованих чиновників, прикриваючи недосконалість закону та свою некомпетентність. При цьому робляться заяви про необхідність виконання норм люстраційного закону як норм прямої дії. Невже міністру юстиції України невідомий постулат, що норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу. Крім того, вони видають бажане за дійсне, коли висмикують з контексту висновку Венеційської комісії окремий пункт й обманюють суспільство, роблячи заяви, що комісія погодила наш варіант люстрації.

А чим іншим, як не тиском на суд є заяви голови комітету Верховної Ради України Єгора Соболєва, що суддів Харківського апеляційного адміністративного суду треба викидати через вікна?! Цей горе-обранець договорився до того, що погрожує президенту України, якщо той не втрутиться у розгляд Конституційним судом України справи, організацією бунту в державі. Не знаю, чому після таких заяв мовчать правоохоронні органи. А пану Соболєву роз’яснюю, що президент України не має права втручатися у хід розгляду будь-якої справи у районному суді, не те що у КСУ. Фактично він закликає президента України до вчинення злочину – незаконного втручання у судову діяльність.

Дійшло до того, що чиновники з метою тиску на суддів КСУ залякують їх самих можливістю люстрації, стверджуючи, що 8 суддів підпадають під люстрацію, а тому не можуть брати участь у слуханні справи. Та прочитайте ж, нарешті, чинний закон про очищення влади і не видавайте бажане за дійсне! Там серед тих, хто підлягає автоматичній люстрації (пункт 6 ч. 1 ст. 6 Закону) немає суддів КСУ. Навпаки, щоб їх залякати, їх включено до проекту змін до цього закону.

Треба (нарешті за півтора року!) провести судову реформу і припинити будь-які заяви про непрофесійність суддів. В Америці чи Європі чиновник будь-якого рівня ніколи не дозволить собі давати публічну оцінку діяльності судді. Для перевірки законності судових рішень існує апеляція і касація, питання оцінки професійності судді здійснюють кваліфікаційні комісії. Поки ми не отримаємо незалежного суду, ми не отримаємо захисту своїх прав від свавілля влади. Гадаю, саме час прокинутися й органам суддівського самоврядування, які мовчки за всім спостерігають…

Насамкінець хочу підкреслити, що я ніколи не заперечував необхідності проведення в Україні люстрації з додержанням міжнародної практики. Але права людини на захист від необґрунтованої люстрації мають бути гарантовані.

Джерело: 112.ua


Оставить комментарий